Посевной материал, Любашевка

Гірчиця має велике значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не посту¬пається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить олії 35 — 47 %, білої 30 — 40 %. Крім того, в насінні гірчиці є 25 — 32 % протеї¬ну, до 1,7 % ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисиха-ючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102 — 108, білої 92 — 122).
Гірчичну олію широко використовують для харчування, а також у багатьох галузях промисловості — консервній, хлібопекарській, кондитерській, маргариновій, миловарній, фармацевтичній. Крім олії, насіння гірчиці сарептської містить 0,5 — 1,7 % ефірного (аліло¬вого) масла, білої 0,1—1,1 %, яке використовують у косметиці та парфумерії. З макухи сарептської гірчиці виробляють гірчичний порошок, з якого виготовляють столову гірчицю, а в медицині — гір¬чичники. Макуха містить алкалоїди синігрин та санальбін, тому без належної обробки її можна давати худобі в дуже обмеженій кількості.
Біла гірчиця дає високий урожай зеленої маси, яку можна вико¬ристовувати на зелене добриво, для годівлі худоби і як кулісну культуру на парах для снігозатримання. Коренева система своїми виділеннями перетворює недоступні для рослин поживні речовини ґрунту на доступні. Добрий медонос і попередник для всіх культур.
Батьківщиною гірчиці сарептської вважається Індія, де ця росли¬на і тепер розповсюджена як бур'ян. Здавна гірчицю культивують у Китаї, Індії, Єгипті, Передній Азії. У Російській імперії вперше була введена в культуру в Нижньому Поволжі поблизу м. Сарепти (звід¬ки і отримала назву сарептська) на початку XVIII ст. В Україні її вирощують на невеликих площах. Урожайність насіння гірчиці са¬рептської 8 - 12, білої 12 - 15 ц/га, зеленої маси — до 300 ц/га.
Морфобіологічні та екологічні особливості. Гірчиця сарептська (сиза) (Brassica juncea Czern.) — однорічна рослина з розгалуженим, прямостоячим стеблом заввишки 30 — 90 см і більше (рис. 60, а). На¬сіння утворює дрібне, овально-округлої форми, коричневого, чорно-сизого або жовтого кольору, у воді не слизне, на смак гірке з харак¬терним запахом гірчиці. Маса 1000 насінин 1,7 — 4 г.
Гірчиця біла (Sinapis alba L.) відрізняється від сарептської бороз¬нистим, більш розгалуженим стеблом, яке вкрите жорсткими щети¬нистими волосками (рис. 60, б). Насіння має округле, блідо-жовтого кольору, гірке на смак, у воді дуже слизне. Маса 1000 насінин 4 — 7 г.

Насіння гірчиці сизої проростає при температурі близько 1 — 2 °С. Рослини гірчиці в стадії розетки й старіші легко витримують нетри-
валі заморозки до мінус 5 °С і навіть до мінус 10 °С. Така стійкість гірчиці проти заморозків дає змогу сіяти її під зиму.
Гірчиця сарептська відзначається високою посухостійкістю. Най¬вищу потребу у воді вона відчуває в період бутонізації — цвітіння.
Вегетаційний період гірчиці сарептської залежно від району ви¬рощування й погодних умов триває 70 — 115 днів. Належить до рос¬лин довгого дня з факультативним самозапиленням; у південних районах часто спостерігається перехресне запилення.
Гірчиця сарептська дає високі врожаї на родючих ґрунтах, а на бідних ґрунтах та в умовах низької агротехніки розвиває слабку ко¬реневу систему, від чого сильно знижуються її врожай і посухостій-кість. Малопридатні для неї важкі, запливаючі, а також засолені ґрунти. На утворення 1 т насіння гірчиця виносить із ґрунту 70 — 75 кг азоту, 25 - 30 кг Р2О5 і 50 - 60 кг К2О.
Гірчиця біла більш холодостійка і менш посухостійка, ніж саре¬птська. Вона добре росте в районах, де буває 450 мм і більше серед¬ньорічних опадів. Вегетаційний період у гірчиці білої коротший, ніж у сарептської (65 — 70 днів). (//www.ukrboard.com.ua)
Гірчиця біла — теж рослина довгого дня, на півночі цвітіння її починається раніше, ніж на півдні. Вона належить до перехресно¬запильних рослин, але іноді бувають випадки самозапилення.
Сорти гірчиці, районовані в Україні: сарептської— Мрія, Таври¬чанка; білої— Кароліна та ін.
Технологія вирощування. Кращими попередниками гірчиці у сі¬возміні є озимі зернові і зернобобові та просапні культури. Щоб за¬побігти масовому поширенню шкідників і хвороб, не слід сіяти гір¬чицю після інших культур родини капустяних.
Удобрення. Гірчиця сарептська дуже чутлива до прямої дії міне¬ральних добрив і добре реагує на післядію органічних. Під зяблеву оранку вносять мінеральні добрива в нормі N45-60Р45-60К45-60. При висіванні в рядки вносять фосфорні добрива в дозі Р15-20, які підви¬щують урожайність насіння і вихід олії на 20 — 22 %.
Обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток на чистих від бур'янів землях полягає в лущенні стерні на 6 — 8 см і оранці плугами з пе¬редплужниками на 23 — 25 см. При наявності багаторічних бур'янів проводять дворазове лущення і оранку на 27 - 30 см.
Передпосівний обробіток ґрунту починають у перші 2 — 3 дні польових робіт при підсиханні ґрунту із закриттям вологи середніми зубовими боронами, після якого проводять передпосівну культива¬цію на глибину 5 — 7 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням.
Сівба. Для сівби використовують кондиційне насіння із схожістю не менше 85 %, чистотою 98 %, протруєне ТМТД (3 кг препарату на 1 т насіння).
Гірчицю сарептську на чистих від бур'янів полях сіють услід за передпосівною культивацією. На забур'янених полях її рекоменду¬ється сіяти через 10 — 15 днів після початку польових робіт з попереднім знищенням бур'янів передпосівною культивацією. Оскільки гірчиця біла, на відміну від сарептської, більш холодостійка й воло¬голюбна, то сіють її в ранні строки, одночасно з ярими колосовими культурами. Запізнення із сівбою на 5 днів знижує врожай на 25 %.
Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Норма висіву са¬рептської гірчиці 10— 12 кг, а білої 15— 16 кг/га. На дуже засміче¬них полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряд¬дям 45 см. Норма висіву при цьому зменшується (сарептської гірчи¬ці до 6 — 8 кг, білої — до 10 — 12 кг/га). Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 4—5 см, на важких — не більше 3 см.
Догляд за посівами. Услід за сівбою гірчиці ґрунт коткують кіль¬частими котками. Якщо на посівах утвориться ґрунтова кірка, її знищують боронуванням середніми та легкими боронами упоперек рядків. Особливу увагу в період догляду за посівами приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. У період повних схо¬дів гірчиці краї посівів (шириною 20 — 25 м) обробляють 40 %-м ме-тафосом з розрахунку 1 л/га з метою знищення хрестоцвітої блішки до її розселення на посіві з місць зимування. При виявленні на по¬сівах борошнистої роси їх також обприскують метафасом. У період бутонізації — початку цвітіння проти різноманітних шкідників посі¬ви обприскують суспензією 30 %-го вофатоксу (1 кг препарату на 1 га).
Збирання. Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, бо насіння її при дозріванні швидко обсипається. Скошу¬ють у валки на початку воскової стиглості зерна, коли рослини на¬бувають жовтого кольору, нижні листки обпадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20 — 25 %, у нижній 55 — 60 % струч¬ків, насіння має вологість 35 — 40 %. Висота зрізу при скошуванні 15 - 20 см.
Валки обмолочують зерновими комбайнами через 3 — 4 дні після скошування при вологості насіння не вище 10—11 % в ранкові, ве¬чірні та нічні години.
Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскіль¬ки при достиганні стручки її мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насін¬ня, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має во¬логість 12 %. Закінчують збирання в стислі строки — не більше 3 — 4 днів, щоб запобігти великим втратам від обсипання насіння. Очи¬щене на токах насіння зберігають з вологістю не більше 10 %.