Першим етапом вирощування соняшнику має бути правильне визначення гібрида, що найкраще відповідає наявним погодно-кліматичним, агротехнічним умовам та технічному забезпеченню конкретного господарства. До державного Реєстру сортів рослин України занесені більше 200 сортів та гібридів, які різняться за своїми морфо-біологічними особливостями. Так, розрізняють три типи культурного соняшнику: лузальний, олійний та межеумок.
Лузальний має товсте, високе стебло (до 4 м), велике листя і кошики діаметром від 17 до 46 см. Сім'яники великі, з товстою лузгою. Ядро (насінина) лише наполовину заповнює сім'янку. Маса 1000 сім'янок 100-200 г. Лузжистість (відсоток плодових оболонок) - 46-56%, олійність незначна.
Олійний - з порівняно тонким стеблом, 1,5-2 м заввишки. Сім'янки дрібніші, ніж у лузального. Лузга тонка, ядро заповнює всю внутріш¬ню порожнину сім'янки. Маса 1000 сім'янок - 50-100 г, лузжистість 22-30%. Вміст олії в насінні кращих сортів і гібридів - 48-54%.
Межеумок - рослина проміжної групи, яка за окремими ознаками нагадує лузальний або олійний соняшник. За висотою і товщиною стебла, розмірами листя і кошиків межеумок подібний до лузального, а за виповненістю сім'янок - до олійного соняшнику.
Відомо, що гібриди і сорти соняшнику по-різному реагують на фактори зовнішнього середовища, тому наукові установи багато уваги приділяють розробці сортової агротехніки їх вирощування. Серед агротехнічних прийомів, які визначають умови життєдіяльності рослин, важливе місце належить попередникам та способу їх збирання, обробітку ґрунту, мінеральному живленню та боротьбі з бур'янами та хворобами.
На думку багатьох видатних вче¬них (М.Т. Масюк, В.М. Круть, Л.І. Храмцов, М.К. Шикула), рослинництво має бути інтенсивним за рахунок найбільш повного використання унікальної здатності рослин до біологічної акумуляції космічних (сонячна енергія) факторів продуктивності в поєднанні з такою ж самою ефективністю використання інших абіотичних (клімат, ґрунт, водні ресурси) факторів. Саме в поєднанні та забезпеченні системними заходами зем¬леробства (технології) може бути реалізований найефективніший підхід інтенсифікації рослинництва, що ви¬никає на межах синтезу біологічних можливостей агроценозу рослин та агрокліматичного потенціалу тери¬торії з усіма її ландшафтними особ-ливостями.
Соняшник є однією із небагатьох культур, процес селекції яких незначно торкнувся «архітектоніки» рослин. На думку М. Д. Вронських, на близьку перспективу доцільно створення напівкарликових гібридів висотою 100-130 см із співвідношенням між корисною і супутньою частиною врожаю 1:2,5-2,7 проти 1:4,0. Для створення найбільш раціонального морфотипу рослини соняшнику потрібно також конкретизувати вимоги і до інших його органів (стебло, листки, кошик). Для швидкої втрати вологи із надземних органів після настання фізіологічної стиглості насіння рослина повинна мати тонке та пружне стебло, яке забезпечує стійкість до вилягання і ламкості, невеликі за розміром листки (в середньому 60-80 дм2 на 1 рослину) і короткі черешки (8-10 см).
Деяке зниження площі листків со¬няшнику не буде супроводжуватися зменшенням середньої продуктивності фотосинтезу, оскільки у існуючих біотипів через сильне затінення значна частина листкової поверхні активно не фотосинтезує, але практично вся листкова поверхня інтенсивно випаровує воду. Важливим засобом поліпшення освітленості поверхні листків є створення гібридів з більш вертикальним розміщенням фотосинтезуючої поверхні листків.
Одне із важливих завдань селекції - поліпшення морфологічної і ана¬томічної будови кошика. Кращі гіб¬риди повинні мати тонкий (не біль¬ше 2-3 см), міцний кошик, стійкий до механічних ушкоджень і уражен¬ня гнилями. Також важливим показником є характер розташування кошика і кут його кріплення до стебла. Найбільш раціонально кріплення кошика під кутом 45-50 і розташування його на 10-15 см вище верх¬нього шару листків.
Що стосується технологічних властивостей насіння, то оптимальними показниками для гібридів слід вважати вміст олії - 50-52%, лушпиння - 21-23%. При меншому вмісті лушпиння потрібно використову¬вати більш дорогу матеріально-технічну базу для збирання, переробки та зберігання сировини.
В.П. Петренкова стверджує, що значної шкоди сучасним сортам і гібридам соняшнику завдають факультативні паразити некротрофного типу живлення - збудники білої та сірої гнилей, фомопсису. Проте селекціонерами створені стійкі до основних хвороб гібриди, а найбільш стійкими визначені Дарій, Псьол, Еней, Світоч, Ант, Ясон. Використання у вироб-ництві стійких до збудників хвороб сортів і гібридів соняшнику, на думку М.П. Лісового, В.В. Кириченка, В.П. Петренкової, сприяє стабілізації фітосанітарного стану, зменшує пестицидне навантаження на довкілля, також забезпечує одержання якісної сировини для олійно-переробної галузі АПВ і продукції для споживання населенням України.
Насіння соняшнику гібрид Ясон – вегетаційний період 107-108, потенційна врожайність 39,7-41,6 ц/га, вміст олії 49,7-50,14%%.
Насіння соняшнику гібрид Форвард - вегетаційний період 107-108, потенційна врожайність 40,3 ц/га, вміст олії 49,2-49,8%%.
Насіння соняшнику гібрид Заграва- вегетаційний період 105-108, потенційна врожайність 52 ц/га, вміст олії 49,6-51%%.
Насіння соняшнику гібрид Український F1 – вегетаційний період 105-108, потенційна врожайність 52 ц/га, вміст олії 49,6-51,8%%.
Насіння соняшнику гібрид Українське сонечко – вегетаційний період 90-95, потенційна врожайність 41,5 ц/га, вміст олії 49,6-51,8%%.
